В зв’язку з численними запитами профспілкового активу щодо правомірності намірів деяких керівників органів місцевого самоврядування звільняти працівників дошкільних навчальних закладів при зміні власника (засновника) повідомляємо наступне. 

Відповідно частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпПУ) підставами припинення трудового договору є: 
1) угода сторін; 
2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 
3) призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу; 
4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 
5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду

Заслухавши та обговоривши звіт ради районної організації  Профспілки про роботу за період з 22 грудня 2009 року по 17 грудня 2014 року XІ районна звітно-виборна конференція Профспілки працівників освіти і науки відзначає, що за звітний період районна рада, дотримуючись Статуту галузевої профспілки, забезпечувала виконання рішень VІ з'їзду профспілок України, VІ позачергового та VIІ з’їздів галузевої профспілки, постанов профспілкових органів та власних постанов, будувала свою роботу в рамках соціального партнерства з органами місцевого самоврядування на підставі Конституції та Законів України.

Представляючи інтереси членів профспілки, первинних профспілкових організацій, районна рада та її президія при активній участі первинних організацій профспілки постійно працювали з органами влади і Радами всіх рівнів, громадськими та громадсько-політичними організаціями, з метою забезпечення законних прав та інтересів працівників галузі.

Кодекс законів про працю України (стаття 252 КЗпП) та Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (стаття 41) покладають на власника або уповноважений ним орган обов'язок створення для працівників підприємства, установи, організації, обраних до складу виборної профспілкової організації можливості для здійснення їхніх повноважень.

Частиною другою статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» і частиною другою статті 252 КЗпП України передбачено, що однією з гарантій можливості здійснення такими особами своїх повноважень є заборона притягнення їх до дисциплінарної відповідальності без попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є.

Право встановлювати тарифний розряд працівнику, який приймається на роботу або переходить з однієї посади на іншу належить до повноважень власника або уповноваженого ним органу відповідно до посади і кваліфікації працівника. За результатами атестації власник або уповноважений ним орган має право змінювати посадові оклади у межах затверджених у встановленому порядку мінімальних і максимальних розмірів окладів на відповідній посаді. Така норма встановлена статтею 96 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) та іншими нормативно-правовими актами.
Питання оплати праці педагогічних працівників регламентовано Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженою наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 р. № 102 (далі - Інструкція), та наказом Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 р. № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ».

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 277 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ст. 258 ЦК).

Частиною другою статті 268 ЦК України визначено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Міністерство освіти і науки у листі від 08.09.2014 р. № 1/11-14372 на адресу Департаментів освіти і науки Донецької та Луганської обласних державних адміністрацій привертає увагу керівників навчальних закладів та установ освіти про неприпустимість розірвання ними з педагогічними працівниками, які виїхали з районів проведення антитерористичної операції, або з тими, які залишаються у таких районах під час проведення антитерористичної операції і не мають змоги виходити на роботу у зв'язку з небезпекою для життя та здоров'я, трудових договорів, укладених на невизначений строк, а також строкових трудових договорів до закінчення строку їх чинності.

Наголошено, що за працівниками, які не виходять на роботу в районах проведення антитерористичної операції, мають зберігатися робочі місця та посади. 

Відсутність на робочому місці в такому випадку є поважною причиною і не підпадає під дію пункту четвертого частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, тобто не є прогулом.

Головне управління державної фіскальної служби у м. Києві надало роз’яснення від 22 жовтня 2014 року про оподаткування допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

У роз’ясненні вказується, що виплати за листками непрацездатності (оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності) з метою оподаткування військовим збором прирівнюються до заробітної плати.

Питання: Чи утримувати військовий збір із липневих та серпневих відпускних, які нарахували у липні 2014 року?
Відповідь: Оплата часу перебування працівника у відпустці – виплата, яка входить до складу фонду додаткової заробітної плати, а отже це об’єкт нарахування військового збору.
Водночас, Закон № 1621 поклав на плечі платників обов’язок нараховувати та сплачувати військовий збір із 03.08.2014 року. Тож уважаємо, що і положення Податкового кодексу України, підрозділу 10 р. ХХ потрібно застосовувати для виплат, нарахованих починаючи із цієї дати.

Згідно зі статтею 55 (пункт «Е») закону України «Про пенсійне забезпечення», працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення мають право на пенсію за вислугу років за наявності в них спеціального стажу роботи не менше 25-ти років (чоловікам і жінкам) за Переліком, що затверджується в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту й посадами, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (зі змінами) передбачені вчителi, логопеди, учителi-логопеди, учителi-дефектологи, викладачi, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователi, завiдуючi та iнструктори слухових кабiнетiв, директори, завiдуючi, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завiдуючi навчальною та навчально-виховною частиною, соцiальнi педагоги (органiзатори позакласної та позашкiльної виховної роботи з дiтьми), практичнi психологи, педагоги-органiзатори, майстри виробничого навчання, керiвники гурткiв, секцiй, студiй та iнших форм гурткової роботи.

Згідно із статтею 16 Закону України «Про загальну середню освіту», навчальний рік у загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності розпочинається у День знань – 1 вересня і закінчується не пізніше 1 липня наступного року. 

Структура навчального року (за чвертями, півріччями, семестрами) та тривалість навчального тижня встановлюються загальноосвітнім навчальним закладом у межах часу, передбаченого робочим навчальним планом, за погодженням з відповідним органом управління освітою.