Кодекс законів про працю України (стаття 252 КЗпП) та Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (стаття 41) покладають на власника або уповноважений ним орган обов'язок створення для працівників підприємства, установи, організації, обраних до складу виборної профспілкової організації можливості для здійснення їхніх повноважень.

Частиною другою статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» і частиною другою статті 252 КЗпП України передбачено, що однією з гарантій можливості здійснення такими особами своїх повноважень є заборона притягнення їх до дисциплінарної відповідальності без попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є.

Згідно із ч. 6 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Виходячи з аналізу зазначених норм працівник може бути звільнений без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови. Саме такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2014 року № 6-163цс14.

За аналогією правило ч. 6 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» слід застосувати й до передбачених ч. 2 ст. 252 КЗпП України, ч. 2 ст. 41 цього Закону випадків отримання згоди профспілкового органу на притягнення працівників - членів виборних профспілкових органів до дисциплінарної відповідальності.

З матеріалів зазначеної вище судової справи вбачається, що рішенням профспілкового комітету відмовлено в наданні згоди на притягнення члена виборного органу до дисциплінарної відповідальності з мотивів недоведеності факту вчинення ним прогулу та відсутності об'єктивних підстав для такої відповідальності.

Верховний Суд України зауважив, що суди апеляційної та касаційної інстанцій неправильно застосували норми законодавства та дійшли помилкового висновку про наявність у власника права на притягнення члена виборного профспілкового органу до дисциплінарної відповідальності без згоди виборного органу профспілки.

Увійшовши в обговорення правомірності обґрунтування рішення виборного профспілкового органу суд вийшов за межі своєї компетенції та ухвалив незаконне рішення.

Верховний Суд України суди зробив висновок про те, що власник або уповноважений ним орган має право притягнути працівника, який є членом виборного профспілкового органу, до дисциплінарної відповідальності лише за згодою такого органу, а якщо така згода отримана не була, то лише за умови відсутності обґрунтування відмови в наданні цієї згоди, а не за обставин її неправильного обґрунтування.

                                                                                                                                                                                                            За інформацією  юридичного відділу  ЦК Профспілки