 Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі, й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному з прийомних батьків надається щороку додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП).
За наявності кількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
При цьому поділу на частини ця відпустка не підлягає, вона надається повною тривалістю (10 календарних днів). Оскільки додаткова відпустка, передбачена ст. 19 Закону є соціальною і не належить до виду щорічних, то вона може надаватись у будь-який час протягом календарного року незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини – до чи після.
Кожну підставу, визначену ч.1 названої статті, слід вважати окремою підставою, а саме:
– жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років;
– жінка, яка має дитину-інваліда;
– жінка, яка усиновила дитину;
– одинока мати;
– батько, який виховує дитину без матері (у т. ч. й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
– особа, яка взяла дитину під опіку;
– один з прийомних батьків.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Ця норма закону дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.
Виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж чи на іншому підприємстві, в установі, організації або за наймом у фізичної особи вважається сумісництвом.
Питання роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 3.04.93р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій» та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінфіну України від 28.06.93р. № 43, зареєстрованого в Мін’юсті 30.06.1993 р. за № 76.
Пунктом 2 постанови встановлено, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день.
Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Статтею 2 Закону України «Про відпустки» визначено право на відпустки громадян України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Працівник, який уклав трудовий договір на роботу за сумісництвом, перебуває у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією), фізичною особою і тому має право на оплачувану щорічну відпустку.
Постановою Кабінету Міністрів України № 245 та Положенням № 43 передбачено, що відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.
Враховуючи зазначене вище, те що на роботі за сумісництвом працівник має право на соціальні відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами і по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, приймаючи до уваги гарантію статті 56 КЗпП щодо недопущення будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників при роботі на умовах неповного робочого часу не вбачається підстав для ненадання працівникам-сумісникам соціальної відпустки за ст. 19 Закону України «Про відпустки».
При цьому зазначена соціальна додаткова відпустка на роботі за сумісництвом повинна надаватися одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.
Відділ соціальних питань і охорони праці
|
