На звернення членів профспілки щодо порядку надання працівникам відпустки без збереження заробітної плати Київська обласна організація Профспілки працівників освіти і науки України інформує, що статтею 84 Кодексу законів про працю України та статтями 25 і 26 Закону України «Про відпустки» передбачено право працівників на відпустку без збереження заробітної плати, як в обов’язковому порядку, так і за згодою сторін. Тому, якщо працівник бажає отримати відпустку такого роду, то він має на це повне право. Крім того, безумовне право на неоплачувану відпустку дають або певні обставини, або ж особливий статус працівника. 

Так, відповідно до статті 25 Закону України «Про відпустки» відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку: 
1) матері або батьку, який виховує дітей без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, – тривалістю до 14 календарних днів щорічно; 
2) чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, – тривалістю до 14 календарних днів; 
3) матері або іншим особам, зазначеним у частині третій ст.18 Закону № 504/96-ВР (батькові дитини, бабі, діду чи іншим родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особі, яка усиновила чи взяла дитину під опіку), у разі якщо дитина потребує домашнього догляду, – тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) – не більше ніж до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку; 
4) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», – тривалістю до 14 календарних днів щорічно; 
5) особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, – тривалістю до 21 календарного дня щорічно; 
6) пенсіонерам за віком та інвалідам III групи – тривалістю до 30 календарних днів щорічно; 
7) інвалідам I та II груп – тривалістю до 60 календарних днів щорічно; 
8) особам, які одружуються, – тривалістю до 10 календарних днів; 
9) працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчерки), братів, сестер – тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання і назад; інших рідних – тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання і назад; 
10) працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, – тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більше 30 календарних днів; 
11) працівникам для завершення санаторно-курортного лікування – тривалістю, визначеною в медичному висновку; 
12) працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, – тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу і назад; 
13) працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі й успішно виконують індивідуальний план підготовки, – тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад; 
14) сумісникам – на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи; 
15) ветеранам праці – тривалістю до 14 календарних днів щорічно; 
16) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічні основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, – тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи; 
17) працівникам, діти яких віком до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, – тривалістю 12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини. 

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання за їх бажанням надається один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати. 

Якщо працівник має право на одержання відпустки без збереження заробітної плати за декількома підставами, то, використавши відпустку за однією підставою, він може використати відпустки також за іншими підставами. Наприклад, якщо в установі чи закладі працює пенсіонер за віком, який до того ж є інвалідом II групи, він має право на використання відпустки без збереження заробітної плати тривалістю до 30 календарних днів щорічно як пенсіонер за віком і тривалістю до 60 календарних днів щорічно як інвалід II групи. 

Законодавством також не передбачено, що відпустку без збереження заробітної плати працівник має використати всю і відразу. Однак, сумарна її тривалість не повинна перевищувати 15 календарних днів. Вимагати відпустку максимальної тривалості – це право працівника. Але необхідно пам'ятати, що право на відпустку на визначених законом підставах виникає не частіше одного разу в календарному році. 

Статтею 26 Закону України «Про відпустки» передбачено можливість надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін (за сімейними обставинами, з інших причин та на термін, обумовлений угодою між працівником і роботодавцем), але не більше 15 календарних днів на рік сумарно. Таку відпустку роботодавець може (але не зобов'язаний) надати на прохання будь якого співробітника і обов'язковою умовою тут є згода сторін. 

Для отримання відпустки без збереження заробітної плати працівник повинен подати відповідну заяву на ім'я роботодавця. Надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця із зазначенням підстав надання такої відпустки та її тривалості. 

Перебуваючи у відпустці без збереження заробітної плати працівник не може виконувати свої посадові обов’язки і на нього не можуть розповсюджуватися вимоги Правил внутрішнього трудового розпорядку. 

Щодо примусового відправлення працівників у відпустки без збереження заробітної плати то ні Кодекс законів про працю України, ні Закон України «Про відпустки» не містять норм, які би надавали роботодавцям можливість на вчинення подібних дій. 

Роботодавець не має права відправити працівника в неоплачувану відпустку без його письмової згоди. Скористатися відпусткою без збереження заробітної плати – право працівника, яке він може реалізувати лише за власним бажанням. Тому, можливі дії роботодавців щодо примусового відправлення працівників у відпустки без збереження заробітної плати будуть грубим порушенням трудових прав працівників установ та закладів освіти.