| Меню сайту |
 |
|
|
 |
| Форма входу |
|
|
|
|
| Категорії розділу |
|
|
|
|
| Пошук |
|
|
|
|
| Статистика |
|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
| Вітаю Вас, Гість · RSS |
23.12.2024, 06:52 |
Відповідальність посадових осіб роботодавця за порушення законодавства у сфері трудових відносин
|
| 11.12.2013, 17:11 |
Відносини між роботодавцем і працівником в багатьох випадках породжують спірні, а іноді конфлікті ситуації. Інтереси роботодавця та найманого працівника не завжди співпадають – як правило, роботодавець прагне при якомога менших витратах власних ресурсів (грошових, фізичних чи інтелектуальних зусиль) отримати якомога більше прибутків. Між тим, посадові особи роботодавця повинні усвідомлювати необхідність безумовного дотримання вимог законодавства про працю, інакше вони можуть бути притягнуті до відповідальності.
Кодекс законів про працю України (ст. 265) визначає, що за порушення трудового законодавства (незаконне звільнення працівників, несвоєчасну виплату заробітної плати, невиконання зобов’язань за колективними договорами, перешкоджання законній діяльності професійних спілок тощо) посадові особи роботодавця несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність.
Суб’єктами відповідальності можуть бути власники підприємств, керівники, їх заступники, керівники структурних підрозділів, головні бухгалтери, а також інші посадові особи, які безпосередньо відповідають за дотримання законодавства про працю.
Дисциплінарна відповідальність полягає в застосуванні до винної особи дисциплінарних стягнень, якими відповідно до статті 147 КЗпП є догана чи звільнення.
Звільнити керівника можна, зокрема, на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП – у разі систематичного невиконання без поважних причин обов’язків, покладених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Крім того, відповідно до пунктів 1 та 1-1 ч. 1 ст. 41 КЗпП звільнення може мати місце і за одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівниками підприємств усіх форм власності (філіалів, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів) чи їх заступниками, головними бухгалтерами, а також за такі винні дії керівників підприємств, внаслідок яких заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати.
Адміністративна відповідальність настає за порушення трудового законодавства, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП). Вона полягає в застосуванні до конкретних винних осіб заходів адміністративного стягнення, якими зазвичай є штрафи.
Відповідно до ст. 41 КпАП порушення встановлених строків виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності в розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі – НМДГ).
У статті 41-1 КпАП установлено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від 3 до 10 НМДГ для посадових осіб за ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення колективного договору. Відповідальність передбачена не за відсутність колективного договору на підприємстві, а саме за ухилення від участі в переговорах, пов’язаних із його укладенням або внесенням змін чи доповнень до нього.
Відповідно до ст. 41-2 КпАП порушення чи невиконання зобов'язань щодо колективного договору, угоди посадовими особами тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 НМДГ.
За ненадання посадовими особами інформації, необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод статтею 41-3 КпАП передбачена відповідальність у вигляді штрафу від 1 до 5 НМДГ.
Перелік адміністративних правопорушень, визначених в статтях 41-1, 41-2, 41-3 КпАП, практично повністю повторюється в статтях 17, 18, 19 Закону України «Про колективні договори і угоди».
Державний контроль за дотриманням законодавства про працю здійснюється Державною інспекцією України з питань праці (Держпраці України), яка є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
У своїй діяльності Держпраці України керується Конвенцією МОП № 81 1947 року «Про інспекцію праці в промисловості» (ратифікована Україною в 2004р.), Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 386/2011 (додається), Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)», Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 2.07.2012р. № 390.
Держпраці України має право, зокрема, здійснювати безперешкодно перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, а також перевірки робочих місць працівників, розташованих поза цими приміщеннями, ознайомлюватися під час проведення перевірок з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців необхідні копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю.
Держпраці України у листі від 25.04.2013р. № 32-04/01-31/02-25/01-767 надало роз’яснення щодо відповідальності за порушення законодавства у сфері трудових відносин.
У разі виявлення порушень чи протиправного перешкоджання проведенню перевірки державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення.
У КпАП встановлюється також відповідальність і за невиконання законних розпоряджень Держпраці: ст. 188-6 КпАП – невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю або створення перешкод для діяльності цього органу (штраф від 50 до 100 НМДГ).
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 41, статтями 41-1, 41-2, 41-3 КпАП, розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. Держпраці розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею188-6 КпАП.
За порушення законодавства про працю винні особи можуть бути також притягнені і до кримінальної відповідальності.
Зокрема, статтею 172 Кримінального кодексу України (далі – КК) установлено кримінальну відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також за інше грубе порушення законодавства про працю. Грубими порушеннями законодавства про працю можуть вважатися умисна невидача працівникові при звільненні трудової книжки, що стало перешкодою для його подальшого працевлаштування, запровадження роботодавцем подовженого робочого дня, необґрунтована відмова в укладенні трудового договору тощо.
У статті 173 КК передбачено кримінальну відповідальність за грубе порушення службовою особою підприємства угоди про працю, якщо воно здійснене шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою (наприклад, звільнення з роботи, ненадання щорічної відпустки, позбавлення заробітної плати або її частини тощо).
Кримінальну відповідальність передбачено статтею175 КК і за безпідставну та умисну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат.
Безпідставною й умисною невиплатою заробітної плати та інших установлених законодавством виплат може вважатися їх невиплата (одному чи кільком працівникам, а також повністю чи частково) за наявності коштів і відсутності об’єктивних причин для невиплати або їх витрачання на інші цілі. Однак, посадова особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам.
Також кримінальним законодавством передбачено відповідальність за умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок (ст. 170 КК), примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку (ст. 174 КК).
Досудове розслідування зазначених кримінальних правопорушень здійснюють слідчі органів внутрішніх справ.
|
|
Категорія: Мої файли | Додав: admintar
|
| Переглядів: 891 | Завантажень: 0
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
