Відповідно до статті 2 Закону України "Про відпустки" від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі – Закон № 504/96) право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.
Стаття 4 Закону № 504/96 встановлює та визначає види відпусток. Згідно цієї статті до щорічних відпусток відносяться: 
- основна відпустка (ст. 6 Закону № 504/96);
- додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону № 504/96);
- додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону № 504/96);
- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до ст. 6 Закону № 504/96 щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. 
Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років (2, 3, 4 і більше років), він має право на їх використання, а в разі звільнення, незалежно від підстав, - на виплату компенсації за всі невикористані дні щорічних відпусток, визначених пунктом 1 частини першої ст. 4 Закону № 504/96. 
Терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, законодавством не передбачено. Не містить воно і заборони надавати щорічні відпустки у разі їх невикористання.
У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник (ч.3 ст. 24 Закону № 504/96).
Тому працівник, який був переведений на роботу на інше підприємство, і грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток була перерахована на рахунок цього підприємства, має право на використання щорічної відпустки повної тривалості, а у разі звільнення - на отримання грошової компенсації.
Працівникам, які за попереднім місцем роботи не використали повністю або частково щорічну основну відпустку та не одержали за неї грошову компенсацію, щорічні відпустки повної тривалості надаються за їх бажанням до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві (п.8 ч.7 ст.10 Закону № 504/96). 
У разі, коли працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи (ч.3 ст. 9 Закону № 504/96).
Середня заробітна плата для оплати часу щорічної відпустки працівникові, який пропрацював на підприємстві, установі, організації менше року, обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи на підприємстві, куди перейшов працівник, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка (пункт 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100).
Тому, нарахована за попереднім місцем роботи компенсація за невикористані дні щорічних відпусток і перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник, не виплачується. 
Статтею 19 Закону № 504/96 передбачено надання щорічної додаткової оплачуваної відпустки працівникам, які мають дітей. Така відпустка не належить до виду щорічних, а є одним із видів соціальних відпусток. Вона надається за календарний рік, а не за відпрацьований робочий рік, працівник може використати її незалежно від дати народження дитини - до чи після.
Згідно частини 6 статті 20 Закону № 504/96, додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 та 8 цього Закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 Закону № 504/96.
Якщо ж працівник з якихось причин не скористався своїм правом на таку відпустку у році досягнення дитиною певного віку або ж за кілька попередніх років, він має право на її одержання, а при звільненні йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні відпусток.
Терміну давності, після якого втрачається право на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, законодавством не передбачено.

                                                                                                                                                          За матеріалами Київської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки