Інформація  щодо податку на нерухоме майно

Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової нерухомості, а саме будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки. Відповідно до пп. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу об’єкти житлової нерухомості поділяються на такі типи:

 житловий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, установлених законодавством, і призначена для постійного проживання;

 житловий будинок садибного типу – житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних приміщень;

 прибудова до житлового будинку – частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін і яка має з основною частиною будинку одну або більше спільних капітальних стін;

 квартира – ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене для постійного проживання;

 котедж – одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;

 кімната у багатосімейній (комунальній) квартирі – ізольоване помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє квартиронаймачів або більше.

Підпунктом 265.2.2 п. 265.2 ст. 265 визначено об’єкти, що не оподатковуються, а саме:

 об’єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності). Статті 326 і 327 Цивільного кодексу характеризують державну власність як майно, що належить державі Україна, а комунальну власність – як належну територіальній громаді;

 об’єкти житлової нерухомості, розташовані в зонах відчуження або безумовного (обов’язкового) відселення. Відповідно до ст. 2 Закону № 791 залежно від ландшафтних і геохімічних особливостей грунтів, розміру перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі та пов’язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров’я населення, а також вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення й інших спеціальних заходів з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони. Визначено, що зона відчуження – це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 р.;

 будівлі дитячих будинків сімейного типу. Відповідно до ст. 256⁵ Сімейного кодексу та ст. 1 Закону про охорону дитинства під таким будинком розуміють окрему сім’ю, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням і спільного проживання не менш як п’яти дітей-сиріт, а також дітей, позбавлених батьківського піклування;

 садові та дачні будинки, але не більше одного такого об’єкта на одного платника податку на нерухоме майно. Згідно з пп. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу садовий будинок – це будинок для літнього (сезонного) використання, який у питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків; дачний будинок – це житловий будинок, призначений для використання протягом року з метою позаміського відпочинку;

 об’єкти житлової нерухомості, що належать родинам, які виховують трьох дітей і більше (включаючи усиновлених), але не більше одного такого об’єкта на родину;

Наприклад: власник нерухомості є власником квартири площею  60 метрів квадратних і будинку в області 80 метрів квадратних і виховує трьох дітей. Один об’єкт нерухомості не оподатковується, на інший база оподаткування зменшується (120 або 250 метрів квадратних), в даному випадку цей власник не є платником податку.

Гуртожитки. Ними вважаються житлові помешкання, призначені для проживання робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян у період роботи або навчання. Відповідно до ст. 127 Житлового кодексу для цього надаються спеціально збудовані або переобладнані жилі будинки. Тобто мають забезпечуватися необхідні умови для проживання, занять, відпочинку і проведення виховної роботи серед мешканців. Такі будинки поділяються на два види: для проживання одиноких громадян (житлові приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках); для проживання сімей (житлові приміщення, що складаються з однієї чи кількох кімнат і знаходяться у відособленому користуванні сім’ї).

Базою оподаткування є житлова площа об’єкта житлової нерухомості За наявності у платника податку кількох таких об’єктів така база визначається окремо за кожним з них.

Пільги щодо сплати податку на нерухоме майно у Податковому кодексі передбачаються у вигляді зменшення бази оподаткування об’єктів житлової нерухомості та повного або часткового звільнення від сплати податку. Зокрема, зменшується база оподаткування об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичної особи: для квартири – на 120 м²; для житлового будинку – на 250 м². Таке зменшення надається один раз за базовий податковий (звітний) період і застосовується до об’єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа – платник податку зареєстрована в установленому законом порядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об’єкта житлової нерухомості, що перебуває в його власності.

Ставки податку на нерухоме майно встановлюються сільською, селищною або міською радою в таких розмірах за 1 м² житлової площі об’єкта житлової нерухомості:

 для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 м², та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 м², ставки податку не можуть перевищувати 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

 для квартир, житлова площа яких перевищує 240 м², та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 м², ставка податку становить 2,7 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Відповідно до п. 33.1 ст. 33 Податкового кодексу податковим періодом визнається період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата податку. Зокрема, для податку на нерухоме майно такий період становить календарний рік, тобто триває з 1 січня по 31 грудня.

Ставки податку для міста Києва за 1 кв. метр житлової площі (затверджені рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 та розміщені на суб-сайті ДПС у м. Києві в рубриці "Рішення місцевих рад"):

– для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів, - 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на перше січня звітного (податкового) року;

– для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів, - 2,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Податок обчислюють органи державної податкової служби (з об'єктів житлової нерухомості, які знаходяться у власності фізичних осіб) та до 1 липня звітного року  надсилають платникам податку податкове повідомлення-рішення про суму податку, що підлягає сплаті, та платіжні реквізити.

Фізичні особи сплачують податок протягом 60 днів з дня вручення їм податкового повідомлення-рішення.

Юридичний відділ ЦК Профспілки