ВИКОНАВЧА ДИРЕКЦІЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ

З ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

ЛИСТ

від 01.03.2011 р.  N 01-16-345

Про страхове свідоцтво на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Згідно із частиною четвертою статті 6 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” від 18.01.2001 р. № 2240 (далі – Закон № 2240) передбачено, що особам, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, видається свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування.

Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку видачі та зразка свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2000 р. № 1306 „Про затвердження Порядку видачі та зразка свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі – Порядок № 1306) визначено, що реєстрація застрахованих осіб, персоніфікований облік відомостей про них та оформлення свідоцтв про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – страхове свідоцтво) здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1306, страхове свідоцтво є документом суворої звітності, що підтверджує право застрахованої особи на одержання послуг та матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22 грудня 2010 року № 26 було затверджено Порядок фінансування страхувальників для  надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 січня 2011 року за № 111/18849.

У графі 3 „№ страхового свідоцтва” зворотнього боку заяви-розрахунку має вноситися номер страхового свідоцтва, який, відповідно до пункту 7 Порядку № 1306, відповідає ідентифікаційному номеру, наданому конкретній фізичній особі як платнику податків та інших обов’язкових платежів.

Враховуючи зазначене, страхувальники-роботодавці, у разі відсутності у застрахованої особи страхового свідоцтва, як виняток, можуть в графі 3 зворотнього боку заяви-розрахунку зазначити номер облікової картки застрахованої особи, передбачений пунктом 1.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2. За визначенням, наведеним у цьому пункті, номер облікової картки застрахованої особи це номер персональної облікової картки застрахованої особи, що відповідає ідентифікаційному номеру фізичної особи згідно з ДРФО; для застрахованих осіб, які з релігійних переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті, зазначаються дані свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування: серія та номер (№№№ XXXXXX - три літери, пробіл, шість цифр); у разі якщо у такої застрахованої особи відсутнє свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування зазначаються серія та номер паспорта (БК№№XXXXXX – „БК” - константа, що вказує на реєстрацію за паспортними даними; „№№” - дві українські літери серії паспорта (верхній регістр); „XXXXXX” - шість цифр номера паспорта (з ведучими нулями); для осіб, які не є громадянами України, але працюють на території України та не мають ідентифікаційного номера, зазначаються серія та номер документа, що засвідчує особу.

Звертаємо увагу, що статтею 51 Закону № 2240 визначено перелік документів, які є підставою для призначення матеріального забезпечення застрахованим особам, до якого не включено страхове свідоцтво. Таким чином, відсутність страхового свідоцтва не може бути підставою для відмови в призначенні матеріального забезпечення застрахованій особі або відмови у фінансуванні страхувальника-роботодавця.

Просимо довести зазначене роз’яснення до робочих органів відділень Фонду та страхувальників.

В.о. директора                                                                          Е.Д. Ушаков