Працівник, який уклав трудовий договір про роботу за сумісництвом має право на оплачувану щорічну відпустку (стаття 2 Закону «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР, далі — Закон № 504). Щорічну основну відпустку сумісникам надають такої самої тривалості, як і іншим працівникам відповідної професії, які працюють на умовах повного робочого часу, й оплачують згідно із законодавством. Тривалість відпустки внутрішнього сумісника також визначають окремо за кожною з обійманих посад.
Частиною 7 статті 10 Закону № 504 визначено, що щорічні відпустки повної тривалості до настання 6-місячного строку безперервної роботи в перший рік роботи на цьому підприємстві за бажанням працівника надаються, зокрема, сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи, перебуваючи в щорічній відпустці за основним місцем роботи, сумісник може не переривати роботи за сумісництвом або навпаки.
Якщо за основним місцем роботи працівник має право на відпустку більшої тривалості, ніж на роботі за сумісництвом, то на підставі статті 25 Закону № 504 йому в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження зарплати на строк до закінчення відпустки за основним місцем роботи.
Працівники-сумісники мають право не лише на щорічну основну відпустку, а й на інші види відпусток, зокрема, на додаткову соціальну відпустку для працівників, які мають дітей; відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами; відпустку без збереження заробітної плати. При цьому відпустка у зв’язку з навчанням не передбачена.
Оплату відпустки чи виплату компенсації за невикористану відпустку сумісникам провадять у такому самому порядку, як і за основним місцем роботи, відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. При цьому внутрішньому сумісникові розрахунок відпускних здійснюють окремо за кожною посадою, так само окремо рахують і відпускний стаж.
За матеріалами сайту обласної організації Профспілки
| 
