Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 № 2240-III (Закон № 2240).

Зазначений вид соціального страхування передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. 

Законом передбачено надання таких видів матеріального забезпечення та соціальних послуг: 

1) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); 

2) допомога по вагітності та пологах; 

3) допомога на поховання; 

4) забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків). 

На допомогу по тимчасовій непрацездатності мають право застраховані особи – наймані працівники, а у випадках, передбачених Законом № 2240, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Представниками застрахованих осіб є профспілки чи інші уповноважені найманими працівниками органи.

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: 

1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві; 
2) необхідності догляду за хворою дитиною; 
3) необхідності догляду за хворим членом сім'ї; 
4) догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною; 
5) карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби; 
6) тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу; 
7) протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства; 
8) санаторно-курортного лікування. 

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом – копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. 

Порядок, умови видачі та продовження листків непрацездатності визначено Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 р. № 455 (далі – Інструкція). 

Особам, у яких тимчасова непрацездатність настала поза постійним місцем проживання і роботи (під час відрядження, санаторно-курортного лікування, відпустки тощо), листок непрацездатності (довідка) видається за місцем їх тимчасового перебування з дозволу головного лікаря лікувально-профілактичного закладу на число днів непрацездатності. 

Допомога по тимчасовій непрацездатності розраховується у відсотках від середньої заробітної плати (доходу) та виплачується залежно від страхового стажу: 60 % – до п'яти років; 80 % – до восьми років; 100 % – понад вісім років.

У розмірі 100 відсотків незалежно від страхового стажу надається допомога особам, які мають пільги: особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань; донорам. 

Для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності ці особи надають копії відповідних посвідчень або інші документи, які підтверджують право на пільгу. 

Правила обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат застрахованій особі за кошти Фонду, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників. у разі тимчасової непрацездатності визначені постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266.

Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності.

У разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації матеріальне забезпечення за страховими випадками, які настали до їх ліквідації (реорганізації), виплачується застрахованим особам їх правонаступником, а в разі відсутності правонаступника – виконавчою дирекцією відділення Фонду за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника.

                                                                                                                                                                                         За інформацією юридичного відділу ЦК Профспілки