Особливості надання щорічної відпустки педаго­гічним, науково-педагогічним працівникам у перший та наступні роки роботи?

Педагогічні працівники (окрім тих, які працюють у навчальних закладах і навчальних частинах (підрозділах) інших установ і закладів) мають право на що­річну основну  відпустку повної тривалості в перший рік роботи після закінчення шести місяців безперервної роботи в установі. За другий і наступні роки роботи відпустка надається згідно із г графіками надання відпусток.

Педагогічним працівникам, що працюють в навчальних закла­дах і навчальних частинах (під­розділах) інших установ і зак­ладів, щорічна основна відпустка повної тривалості у перший і нас­тупні роки надається в період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

У разі ж необхідності санатор­но-курортного лікування педа­гогічним працівникам навчаль­них закладів і навчальних частин (підрозділів) інших установ і зак­ладів щорічна  основна відпустка або її частина може надаватись протягом навчального року, якщо це передбачено колективним до­говором.

Особам, які працюють на умо­вах неповного робочого часу, у тому числі особам, які перебува­ють у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,  також надається щорічна основна відпустка пов­ної тривалості.

Графік надання відпусток затверджується керівниками навчальних закладів з урахуванням можливості проведення праців­никами регулярних консультацій для учнів,  складання іспитів, які перенесено на осінь, та за погод­женням з виборним органом пер­винної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим  колек­тивом органом. При складанні графіків ураховуються як інтере­си навчального закладу, так і осо­бисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Порядок та підстави пере­несення і поділу відпусток?

Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути пере­несена на інший період у разі:

порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлен­ня працівника про час надання відпустки;

несвоєчасної виплати влас­ником або уповноваженим ним органом заробітної плати праців­нику за час щорічної відпустки.

Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:

1)        тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у
        встановленому порядку;

виконання працівником дер­жавних або громадських обов'яз­ків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збере­женням              заробітної плати;

настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;

збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчан­ням.

Щорічна відпустка за ініціати­вою власника або уповноваже­ного ним органу, як виняток, мо­же бути перенесена на інший період тільки за письмовою зго­дою працівника    та за погоджен­ням з виборним органом первин­ної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колек­    тивом органом у разі, коли надан­ня щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несп­риятливо відбитися на нормаль­ному ході роботи підприємства, та за умови, що  частина відпуст­ки тривалістю не менше 24 ка­лендарних днів буде використана в поточному робочому році.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надан­ня встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим  ним органом.

Якщо причини, що зумовили пе­ренесення відпустки на інший період, настали під час її вико­ристання, то невикористана час­тина щорічної відпустки надаєть­ся після  закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної три­валості протягом двох років підряд, а також ненадання їх про­тягом робочого року особам віком до вісімнадцяти  років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характе­ром праці.

Щорічну відпустку на прохан­ня працівника може бути поділе­но на частини будь-якої трива­лості за умови, що основна безпе­рервна її частина становитиме не менше 14  календарних днів. При цьому, педагогічним працівникам невикористана частина щорічної основної відпустки, за умови її поділу, повинна бути надана, як правило, в період  літніх канікул, а в окремих випадках, передбаче­них колективним договором, - в інший канікулярний період.

Невикористану частину щоріч­ної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочо­го року, за  який надається від­пустка.

Право працівника на використання відпустки в разі звільнення?

За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дис­ципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з нас­тупним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикориста­на відпустка може за його бажан­ням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового дого­вору. У цьому випадку чинність трудового договору продов­жується до закінчення відпустки.

Виплата компенсації за невикористану відпустку педагогічним, науково-педагогічним працівникам у разі їх звільнення? 

У разі звільнення керівних працівників навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогіч­них працівників та наукових працівників їм виплачується гро­шова компенсація за всі невико­ристані ними дні щорічної основ­ної відпустки.

У разі звільнення керівних, пе­дагогічних, наукових і науково-педагогічних працівників нав­чальних закладів та навчальних (педагогічних) частин (підроз­ділів) інших установ і закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за невикористані ними дні щорічної основної відпустки з розрахунку повної її тривалості, а особам, які до звільнення пропрацювали менш як 10 місяців - про­порційно до відпрацьованого ни­ми часу (з розрахунку тривалості щорічної основної відпустки за кожний відпрацьований місяць 5,6; 4,2 і 2,8 календарних дня за тривалості щорічної основної відпустки відповідно 56, 42 і 28 календарних днів).

Підстави надання додаткової соціальної відпустки працівникам, які мають дітей?

Статтею 19 Закону України "Про відпустки" передбачено, що щорічна додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 кален­дарних днів без урахування свят­кових і неробочих днів надається:

1)   жінці, яка має двох або біль ще дітей віком до 15 років;

2)   жінці, яка має дитину інваліда;

3)   жінці, яка всиновила дити­ну;

4)   одинокій матері;

5) батьку, який виховує дитину без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

6)  особі, яка взяла дитину під опіку;

7)  одному з прийомних батьків.

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її за­гальна тривалість не може пере­вищувати 17 календарних днів.

Таким чином, тривалість до­даткових соціальних відпусток: за однією підставою - 10 кален­дарних днів та за двома підста­вами - до 17 календарних днів. Конкретна  тривалість відпусток за двома підставами може визна­чатись колективними договора­ми установ, організацій освіти.

Прийомними батьками є осо­би, які взяли на виховання та спільне проживання дітей у прийомну сім'ю. Відповідно до Закону України "Про охорону дитинства" прийомною  сім'єю є сім'я, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського пік­лування, від 1 до 4 дітей на вихо­вання та спільне проживання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства" та ст. 2 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" дити­на – це особа віком до 18 років (повноліття),  якщо згідно із зако­ном, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої ра­ніше.

Тому жінка, яка працює і має дитину-інваліда, всиновлену ди­тину, одинока мати, яка виховує дитину без батька, батько, який виховує дитину без матері, ма­ють право  на цю відпустку до досягнення дитиною повноліття.

Слід пам'ятати, що опікунами є особи, які взяли під опіку ди­тину віком до 14 років, з 14 до 18

років над дитиною встанов­люється піклування.

Згідно з роз'ясненням Міні­стерства праці та соціальної політики України (лист від 14 квітня 2008 р. № 235/0/15-08/13) зазначена відпустка с соціальною відпусткою і не  належить до виду щорічних, тому во­на може надаватися в будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини – до чи  після.

Законодавством не передбаче­но строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівників, які мають дітей.

Якщо працівник, який має пра­во на соціальну відпустку, з яки­хось причин не скористався цим правом у році досягнення дити­ною певного віку або ж за кілька  попередніх років, він має право використати цю відпустку і в разі звільнення, незалежно від під­став, йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпусток,  як це передбачено ст. 24 Закону України "Про відпустки".

Статус ма­тері, батька, які самі виховують дитину, для надання додаткової відпустки?

У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 р. №9 "Про практику розгляду судами трудових спо­рів" зазначено, що одинокою матір'ю є жінка, яка не перебу­ває у шлюбі і у свідоцтві про на­родження дитини якої відсутній запис про батька дитини або за­пис про батька зроблено в уста­новленому порядку за вказів­кою матері; вдова; інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама. За цим визначенням для визнання "іншої жінки" одино­кою матір'ю, вона повинна і ви­ховувати, і утримувати дитину сама.

Разом з тим, в листі Міністер­ства праці та соціальної політики України від 14 квітня 2008 р. № 235/0/15-08/13 "Роз'яснення щодо застосування статті 19 За­кону України "Про відпустки" (додаткові відпустки працівни­кам, які мають дітей)" дається визначення одинокої матері як такої, яка виховує дитину без батька. У зв'язку з тим, що в п.5 ч.12 ст.10, Закону України "Про відпустки" саме так характери­зується поняття одинокої матері, Міністерство праці і соціальної політики рекомендує вважати одинокою матір'ю жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дити­ни або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдову; жінку, яка виховує дитину без батька (втому числі і розлучену жінку, яка сама виховує дитину, якщо батько не проживає разом з дитиною та відсутні інші докази його участі у вихованні дитини, і за цих самих умов жінка, яка вийш­ла заміж, але її дитина новим чо­ловіком не всиновлена).

Чинним законодавством не визначено чіткий перелік доку­ментів, які має подати одинока мати для отримання додаткової соціальної відпустки.

Жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народ­ження дитини якої відсутній за­пис про батька дитини або запис про батька зроблено в установле­ному порядку за вказівкою ма­тері, може подати: копію свідоцт­ва про народження дитини і довідку органів запису актів гро­мадянського стану про підстави внесення до книги записів народ­жень відомостей про батька ди­тини; жінка, яка є вдовою - копію свідоцтва про народження дитини та копії свідоцтва про ук­ладення шлюбу та свідоцтва про смерть чоловіка.

Розлучена жінка, яка сама ви­ховує дитину (без батька), може подати: копію свідоцтва про на­родження дитини; для підтверд­ження того, що жінка є розлуче­ною, - копію свідоцтва про розірвання шлюбу та документ, який підтверджував би те, що батько не бере участі у вихованні дитини.

Жінка, яка вдруге вийшла заміж (в разі якщо її дитина від першого шлюбу новим чоловіком не всиновлена), для отримання такої відпустки може пред'явити документ, який підтверджував би те, що батько дитини не бере участі у її вихованні, та довідку органу реєстрації актів цивільного стану про те, що дитина новим чоловіком не всиновлена.

Для підтвердження того факту, що батько дитини не бере участі у її вихованні, можуть бути пред'явлені: довідка з ЖЕКу про реєстрацію особи за місцем про­живання, ухвала суду або поста­нова слідчого про розшук від­повідача у справі за позовом про стягнення аліментів, рішення су­ду про позбавлення відповідача батьківських прав, рішення ор­ганів опіки та піклування або су­ду про відсутність участі батька у вихованні дитини тощо. Разом з тим, звертаємо Вашу увагу на те, що надання лише довідки з ЖЕ­Ку про те, що дитина проживає разом з матір'ю, не дає достатніх підстав вважати, що батько не бе­ре участі у її вихованні.

У листі Міністерства праці та соціальної політики України "Про порядок надання соціаль­ної додаткової відпустки одино­ким матерям" від 26.07.2010 р. №2650/0/10-10/13 також вка­зується, що документом, який підтверджує право матері на до­даткову відпустку, може бути акт, складений соціально-побу­товою комісією, створеною пер­винною профспілковою ор­ганізацією чи будь-якою іншою комісією, створеною на під­приємстві, в установі, організа­ції, або акт дослідження коміте­том самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наяв­ності їх підписів в акті) підтверд­жується факт відсутності участі батька у вихованні дитини; довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихо­ванні дитини (не спілкується з учителями, не забирає дитину додому, не бере участі в бать­ківських зборах) тощо.

Зазначені умови при наданні додаткової соціальної відпустки застосовуються також до батька, який виховує дитину без матері (одинокий батько).

                                                                                                                                           Інформація взята із сайту Київської обласної організації профспілки