КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОФСПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Таращанська районна організація
Каталог файлів
Меню сайту

Корисні посилання
  • Київська обласна організація Профспілки працівників освіти і науки України
  • ЦК Профспілки працівників освіти і науки України
  • Федерація Профспілок України

  • Форма входу


    Категорії розділу

    Пошук

    Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    Вітаю Вас, Гість · RSS 25.04.2018, 11:18

    Головна » Файли » Мої файли

    Закон про звернення громадян та профспілкові організації: судова практика
    22.03.2018, 14:18

    Закон України «Про звернення громадян» не регулює порядок розгляду звернень громадських діячів до профспілкових організацій. До такого висновку дійшов суд у цивільній справі № 761/17654/17 за позовом громадського діяча до Профспілки працівників освіти і науки України про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити дії. Інтереси Профспілки в суді представляв завідувач юридичного відділу ЦК Профспілки Сергій Курилкін.

    Позивач (громадський діяч) звернувся до суду з позовом про визнання дій Профспілки щодо неналежного розгляду його звернення незаконними та зобов’язання розглянути звернення у його присутності та/або його представників і надати відповіді на питання: чи мали право члени профспілки обирати профком і чи відповідає порядок і спосіб виборів профкому профспілкової організації ст.ст. 14, 37 Закону України «Про професійні спілки ...» та п. 26.1 і 47.3 статуту Профспілки? Чи відповідає діяльність виборного органу (профкому) профспілкової організації ч. 1 ст. 43 КЗпПУ, ст. 37 Закону України «Про професійні спілки…» та п. 26.1, 47.3, 44 статуту Профспілки? Чи був повноважним профком профспілкової організації в певний період? Чи є законним рішення виборного органу (профкому) профспілкової організації?

    Позивач посилався на те, що він отримав лист відповідача, в якому фактично не надано відповіді на поставлені у зверненні питання, крім того, відповідач не запросив його на розгляд звернення, чим порушив його права, передбачені ст. 18 Закону України «Про звернення громадян».

    Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Апеляційний суд міста Києва постановою від 6 березня 2018 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.

    Обґрунтовуючи рішення суд зазначив наступне. З урахуванням положень ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

    Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

    Згідно преамбули Закону України «Про звернення громадян» цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об’єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.

    Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

    Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

    З урахуванням зазначених законодавчих норм суд дійшов висновку, що вказаний закон не регулює порядок розгляду звернень громадських діячів до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації та посадових осіб.

    Посилання позивача на те, що він звертався із заявою про порушення чинного законодавства та пропозицією щодо діяльності профспілки і уникнення порушень, суд не взяв до уваги, оскільки  його звернення не містить ознак заяви або пропозиції.

    У статті 3 Закону України «Про звернення громадян» зазначено, що пропозиція (зауваження) – це звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

    Заява (клопотання) – це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

    Однак, у зверненні позивач просив надати йому відповіді на питання, які стосувалися законності обрання профспілки, членом якого він не був і яка не вирішувала питання про його права або обов’язки. Також позивач просив повідомити йому про законність порядку та способу виборів профкому вказаної профспілкової організації, законності діяльності вказаної профспілки та законності рішення профкому вказаної профспілки у певний період, що не відповідає поняттям заяви та пропозиції, які визначені у вищезазначеному законі.

    Враховуючи, що звернення позивача не було ні заявою, ні пропозицією у розумінні Закону України «Про звернення громадян», правових підстав вважати, що відповідачем було порушено право позивача бути присутнім при розгляді заяви чи скарги, передбачене ст. 18 вказаного закону, не має.

    Крім цього, позивачу була надана відповідь на його звернення, у якому повідомлялося, що законність діяльності профспілки та її рішення про звільнення працівників, в інтересах яких він діяв, були предметом судового розгляду і будь-яких порушень виявлено не було.

                                                                                                                                          За матеріалами  юридичного відділу ЦК Профспілки

    Категорія: Мої файли | Додав: admintar
    Переглядів: 13 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Ім`я *:
    Email *:
    Код *:
    Районна організація Профспілки 2018
    Створити безкоштовний сайт на uCoz