Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Відповідно до статей 116, 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (якщо працівник в день звільнення не працював) працівникові повинні виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Верховний Суд України в постанові від 6 квітня 2016 року № 6-409цс16 роз’яснив, що у трудовому спорі строк звернення до суду відповідно до ст. 233КЗпП України складає три місяці, в тому числі і для спорів щодо виплат працівнику, передбачених законодавством у день звільнення.

При цьому, тримісячний строк починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку і застосування відповідальності, передбаченою ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

У випадку, коли працівник пропускає цей строк, проте звертається до суду наводячи певні причини пропуску, суд відмовляючи у задоволенні позову у рішенні зобов’язаний не лише констатувати факт пропуску строку, але і вказати чому наведені працівником причини не є поважними. При поновленні строків суд має вказати чому наведені працівником у позові причини є поважними.

Встановлені статтею 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

У справі, що розглядалася, суд врахував доводи позивача про поважність причин пропуску такого строку, пов’язаними із його відповідними заявами до комісії із трудових спорів, профспілкових організацій, а також тривалої хвороби, та поновив позивачеві строк звернення до суду з позовом.